Відбулося відкриття персональної виставки Михайла Ніколаєва «P46RORED ілі»

В  Хмельницькому обласному художньому музеї відбулося відкриття персональної виставки видатного митця, головного художника Хмельницького академічного обласного театру ляльок  Михайла Ніколаєва «P46RORED ілі».  Михайло Ніколаєв – член Національної спілки театральних діячів України (1996), член Міжнародної асоціації сценографів і технологів. Лауреат премії в галузі сценографії ім. Владислава Клеха (Україна-США, 2001); обласної премії імені Т.Г. Шевченка (2003). Дипломант фестивалів театрів ляльок Кук-Арт VI,VII (Санкт-Петербург, 2004-2005). Нагороджений премією Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки (2005). Лауреат чисельних всеукраїнських та міжнародних фестивалів театрів ляльок. Його живопис знаходиться у музеях та приватних колекціях України, Європи та Америки.

«P46RORED ілі» –  п’ята виставка Михайла Ніколаєва у стінах музею ( включно зі спільною виставкою «Паралелі» (2009) з вінницьким художником Ігорем Ященко та проектом «Склянки» (2013) з хмельницькими митцями Олександром Антонюком і Олександром Куркчі ), що пропонує широке коло інтерпретацій вже починаючи з самої назви! Щодо назви, -  в ній зашифровано і адресу театру, в якому художник творить казкову реальність майже 30 років, і кольорову домінанту експозиції, і, звичайно, полізмістовність думок самого глядача. На виставці представлено живописні полотна та інсталяції, – ляльки, адже Михайло Ніколаєв вважається одним із кращих художників-лялькарів в Україні! Його лялька – це величезний філософсько-естетичний світ, творений такою потужною уявою, яка властива лише професійно обдарованим людям. Художник опротестовує апробовані стереотипи, за якими ляльки повинні бути подібними до ілюстрацій дитячих книжок, до іграшок. Митець не лякає авангардом чи постмодернізмом. У нього безпомильне добре око й відчуття гармонії всіх компонентів театру.

Живопис лише на перший погляд може здатись абстрактним і безпредметним. Експоновані полотна художника, з одного боку, –  своєрідні трансформери: їх зібрано з окремих фрагментів, що можуть невимушено мінятися місцями, з іншого боку – автор дозволяє собі еклектику, поєднуючи, здавалось би, несумісні речі, а в деяких  –  превалює сюжет. Стилістичних або жанрових кордонів для майстра не існує, а колір складає енергетичний зміст картин. Намагаючись розшифрувати зображення, ми звертаємося до назви, але все марно, бо назва – це фантасмагорія, гра. У роботах Михайла Ніколаєва закладено авторську філософію, автентику власного досвіду, легку іронію. Водночас, художник провокує й епатує глядача, втягує його у гру, правила якої вигадав сам. Як бачимо, іпостасі митця – театральний художник та художник-живописець співіснують органічно, доповнюючи одна одну. Кожна його лялька, сценічні костюми акторів, живописні твори – це зразки професійної містифікації, художнього смаку і невщухної любові до справи. «Живопис і лялька так переплелися в моєму житті, що іноді й сам вже не знаю, де починається образотворче мистецтво, а де казка, лялька. Творчість для мене – це вже спосіб життя!»,  – говорить автор.