Метод усної історії сьогодні набуває особливої актуальності, коли кількість живих свідків та учасників історичних подій минулого щодня зменшується. Усна історія зберігає свідчення, які з часом можуть бути втрачені назавжди.
9 листопада в музеї Миколи Островського відбулися ІІІ Краєзнавчі читання «Усна історія як метод дослідження історичного краєзнавства», які стали вже доброю традицією для краєзнавців та науковців нашого регіону.
Розпочався захід в краєзнавчому відділі музею з вшанування пам’яті Лукашенка Олександра Леонідовича, знаного на Шепетівщині краєзнавця та дослідника.
В роботі читань взяли участь науковці з Шепетівки, Нетішина, Славути, Полонщини, Черкащини, які представили власні дослідження, де використовуються матеріали усних спогадів, розповідей, інтерв’ю.
Найбільше уваги було приділено темам: голодомор 1932-33 рр., людські долі в історичних процесах ХХ століття, подіям Революції Гідності.
Почуття поваги до минулого, історичної причетності та відповідальності за нього притаманне кожній людині. Споглядаючи та вивчаючи минуле, ми дивимося у майбутнє.
Дослідження історії регіону, безумовно, сприятиме процесу збору та обробки усних джерел, а головне, надасть можливість зберегти частину народної пам’яті у процесі накопичення матеріалів для подальших досліджень загалом.