Спішив з любов’ю день зустріти До 75-річчя з дня народження Миколи Федунця

Спіши з любов’ю день зустріти,

А справи – з правди розпочать.

В житті є різні заповіти,

Цей – з тих, що варто шанувать.

Ця коротенька, але така містка поезія – одна з багатьох значущих, глибоких із творчої спадщини відомого українського поета-подолянина Миколи Федунця. Саме вона дала назву літературному вечору, присвяченому 75-річчю з дня народження митця слова, що відбувся в Хмельницькому обласному літературному музеї.

Микола Федорович Федунець народився 1 січня 1944 року в селі Сушівці Білогірського району. Батько його, Федір Демидович, був стельмахом, мати, Надія Хомівна, працювала біля землі.

М. Федунець закінчив факультет журналістики Національного університету імені Т. Г. Шевченка. Майже двадцять років віддав газетярській праці — у редакціях газет: білогірської районної «Життя і слово», обласних — «Подільські вісті» та «Корчагінець». З 1986 до 2008 року — голова Хмельницької обласної організації Національної Спілки письменників України.

Друкувався з 1957 року. Перша книжка віршів «Адреса юності» з’явилася 1972 року. Згодом вийшли книги: «Душа зернини» (1977), «Свято роси» (1983), «Обличчя долі» (1987), «Проводи журавлів», «Розневолення» (1990), «Подільські акварелі» (1991), «Любові мить», «Жниво» (1992), Вісім струн» (1993), «Назустріч», «Вибране» (1994), «Неповторне» (1995), «Наяву» (1996), «Рай-хвиля», «Грані», «Жариновий кетяг» (1997), «Тужавий вітер», «…І поселюсь у Всесвіті з тобою» (1998), «Теплі луни», «Веретено» (1999), «Напрям» (2000), «Вересневий простір» (2002), «Кольори вогню», «День мій земний» (2003),  «Не поступимось любов’ю до України» (2004), «Зі сторінок «Автографа», «Іспит» (2005), «Тут, на трепетній землі», «Древнє джерело» (2006), «Клекіт», «Мереживо», «Без ретуші», «Строфи з різночасся» (2008) та інші.

Член Національної Спілки письменників України з 1978 року. Член Національної Спілки журналістів України з 1976 року. Заслужений працівник культури України (2002).

М. Ф. Федунець був лауреатом міжнародних літературних премій імені Івана Кошелівця та імені Дмитра Нитченка, обласних літературних премій імені Тараса Шевченка, імені Микити Годованця, імені Володимира Булаєнка, імені Григорія Костюка, імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» та Хмельницької міської премії імені Богдана Хмельницького.

Окремі твори М. Федунця перекладено азербайджанською, білоруською, болгарською, корейською, російською мовами.

Помер 20 червня 2009 року. Похований у м. Хмельницькому.

Віддати данину світлої пам’яті поетові, по-новому, з погляду нинішнього дня оцінити творчість митця слова або ж взагалі відкрити його для себе зібралися в обласному літературному музеї письменники, рідні, друзі, вихованці обласного ліцею-інтернату поглибленої підготовки  учнів у галузі науки.

Голова Хмельницької обласної організації НСПУ Петро Маліш у своєму слові про ювіляра підкреслив значення збереження пам’яті про поета, літературного побратима. Вона проявляється в різноманітних заходах, пов’язаних з його життям і творчістю, у встановленні меморіальної дошки на будинку в місті Хмельницькому, де він мешкав, та присвоєнні його імені одній з вулиць обласного центру, у встановленні обласної літературної премії, що носить його ім’я, – за кращу поетичну збірку. Одна з лауреатів цієї премії – поетеса Ніна Шмурікова. Вона поділилася спогадами про ювіляра, прочитала вірш, присвячений його пам’яті. Слово про поета, про його творчість виголосив доктор філологічних наук, професор, письменник Віталій Мацько.

Багато років Микола Федорович у житті й творчості йшов у парі з дружиною Олександрою Ванжулою, теж поетесою, членом НСПУ. Хвилюючими теплими були спогади про цю літературну сім’ю дочки Олександри Семенівни – Ірини Миколаївни.

На вечорі звучали поезії Миколи Федунця, й зокрема, з вуст учнів ліцею-інтернату. Відомий бард Леонід Мазур виконав пісню на слова поета. Живим постав Микола Федунець перед учасниками заходу із збереженого відеозапису.