Самчиківський розпис в художньому музеї

7 листопада у галереї «квARTира» Хмельницького обласного художнього музею в рамках проголошеного Року українського декоративного мистецтва відбулося відкриття виставки «Made in Ukraine. Самчиківський розпис».

Одним із найцікавіших видів українського декоративно-прикладного мистецтва є народний декоративний розпис, яким прикрашали стіни хат і господарських будівель, меблі, посуд. Протягом віків в Україні формувалися регіональні особливості декоративного розпису зі своєрідною образною стилістикою. Початок свого розвитку цей вид мистецтва бере з настінного малювання, поширеного з давніх часів у селах України, особливо на Дніпропетровщині, Буковині, Поділлі. У кожній місцевості вироблялись свої прийоми і технічні засоби зовнішнього оздоблення сільських будівель, хатнього інтер’єру, речей побуту. Залежно від цього в окремих регіонах поступово сформувався свій усталений характер орнаментальних мотивів, образи яких навіяно щедрою українською природою і, мабуть, ще багатшою фантазією народних майстрів.

Так, зараз поступово відроджується один із найдавніших видів декоративного розпису – самчиківський. Він базується на традиціях народного мистецтва південно-східної Волині. Його осередок – село Самчики Хмельницької області.

Поява розписів на початку 60-х років XX ст. в Самчиках пов’язана зі створенням 1964 року народної студії «Факел» (що пізніше отримала назву «Просвіт»). В студію об’єдналася уся творча інтелігенція тієї місцевості. Це були відомі на той час драматурги, художники, літератори, фотохудожники, різьбярі, люди старшого віку, які присвятили своє життя розвитку та збереженню української культури. За знайденими аналогами розпису на вжиткових предметах побуту, розпочалось його відродження, відтворення на картинах.

Ознаками самчиківського декоративного розпису, зокрема, сучасної станкової картини є чіткий орнамент крупних розмірів тематичного розпису, що характеризується рослинним, квітковим орнаментом із зображеннями антропоморфних, зооморфних деталей. Квіти в композиціях фантастичні з елементами, які іноді відсутні в природі даної місцевості, але ґрунтуються на реальних формах місцевої флори. Ще одною особливістю самчиківського розпису є відсутність дрібних елементів, які заповняють простір в орнаменті картини – «травинок», мілких «косичок», що притаманні петриківському розписові. Яскрава колоритність творів, поєднання протилежних кольорів – не порушують загальної цілісності твору, декоративного його трактування. Обов’язковими кольорами є чорний і білий, як нейтральні, що надають творам оригінальності, декоративності. Часто об’єми, деталі квітів, листя, інших елементів малюють загостреними. Це дозволяє назвати самчиківський розпис «колючим». Відмінним є попереднє виготовлення ретельного ескізу у формі й кольорі.

Найвідомішими майстрами, які творять самчиківський розпис, є Олександр Пажимський, Михайло Юзвук, Віктор Раковський, Сергій Касьянов, Борис Шнайдер. Ще один із них, на жаль, уже відійшов у вічність – це Геннадій Раковський. Їхні твори знаходяться в музеях та картинних галереях Києва, Львова, Сум, Канева, Запоріжжя, Нетішина, Острога, Луцька, Хмельницького та у багатьох приватних зібраннях вітчизняних та закордонних колекціонерів.

Для робіт народних майстрів самчиківського розпису характерні щирість і оптимізм, яскравість і безпосередність. Справді святковий настрій надовго залишається в душі кожного, хто побуває в оточенні самчиківських мальовок; вони наче співають – так гарно, з такою любов’ю, з таким натхненням їх виписано. Сьогодні самчиківський розпис, безумовно, є перлиною українського декоративного розпису, що творить зв’язок між поколіннями, поєднує минуле з майбутнім, формує колективну пам’ять народу. Нещодавно наказом Міністерства культури України його включено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.