У художньому музеї відкрито виставку Віктора Севця

13 лютого у художньому музеї відкрито ретроспективну виставку творів відомого хмельницького художника Віктора Севця (1928-2017) «На хвилі пам’яті».
Де ж проходить та уявна лінія між безкінечним і тимчасовим, між непохитною вічністю і стрімкою миттю нашого життя, що минає? Чи є вони протилежними силами або ж одне стає невід’ємною частиною іншого? А, можливо, й не існує ніякої різниці, а сама мить, закарбована у полотнах живописців – це і є вічність?
Віктор Степанович народився у Проскурові (нині Хмельницький). Обдарований від природи юнак, прагнув вдосконалити свої здібності, набути фахових знань. З 1948 по 1950 рік він навчався у Львівському художньому училищі, в майстерні відомого українського скульптора І. Севери. Але завершити професійну освіту не вдалося. Важкі повоєнні часи диктували свої умови. Севець повернувся до Проскурова, де працював у майстернях Художнього фонду УРСР. Їх очолював відомий російський графік В. В. Корнев. Уроки й поради досвідченого майстра й педагога сприяли становленню майбутнього живописця, а бажання пізнавати й набутий досвід остаточно сформували мистецьку особистість.
За понад шістдесятилітню творчу діяльність митець написав біля чотирьох тисяч полотен. Художні здобутки Севця В. С., члена Національної спілки художників України (1995) гідно поціновані громадськістю: у 1998 році він став лауреатом обласної премії ім. В. Розвадовського, у 2003 – міської ім. Б. Хмельницького, він – дипломант міжнародних виставок «Марина – 2000», «Марина – 2004», нагороджений дипломом Російського центру науки і культури у Варшаві за проведення виставки «Гармонія» та дипломом Національної спілки художників України за особистий вклад у розвиток образотворчого мистецтва України.
В реалістичному зображенні бурхливого моря, міських пейзажів, портретів, краси природи, її мінливих станів відчувається вся глибина та масштаб почуттів Віктора Севця, його закоханість у світ: етюди 60-70 років («Гарбузи» 1965), живописні краєвиди Криму («Карасан. Скеля Сова» 2002) та Хмельниччини («Весняний розлив» 2001), майстерно виконані марини («Перед грозою» 1994), портрети рідних («Портрет дружини художника Лідії» 2000, «Портрет сина» 2000, «Марійка» 1977) та ін.
Живопис митця захоплює не так точністю зображення, як щирістю образу, не так деталями, як цілісною картиною довкілля, не так переливами барв, як барвами почуттів, вмінням дивуватися на землі сущому.

Виставка діятиме до 8 березня.