Сінокосні зажинки з косою Костя Гордієнка

Хмельницький літературний музей відкрив сезон косовиці. Як і зароджений у його стінах міжрегіональний літературний фестиваль “Зернослово”, цей традиційний захід пов’язаний з іменем лауреата Національної Шевченківської премії Костя Гордієнка. Відомо, що класик української літератури середини ХХ століття знаходив можливість косити трави за найпершої можливості – у садках односельців під час відвідин бáтьківщини у Микитинцях на Поділлі, у закордонних відрядженнях. А в будинку творчості письменників в Ірпені у нього напоготові була своя коса.
Саме цю косу вже на схилі своїх літ і заповів Кость Гордієнко Хмельницькому літературному музеєві на прохання колишнього наукового співробітника музею Миколи Мачківського.
“Як відомо, письменник жив у Харкові. Як трапилося там побувати, то я зустрівся з ним і попросив для музею деякі експонати, – згадує письменник Микола Мачківський. – Він завжди казав, що ніякі курорти не додавали йому стільки здоров’я, як звичайна селянська коса. От я й попросив його косу. Він написав записку для адміністрації Ірпінського будинку письменників, щоб віддали нам його косу. А отримати її випало зимою. І от уявіть мене у потязі серед зими з косою, як я її віз із Києва у Хмельницький. Реакція пасажирів була – від іронії до кепкування”.
Цього року гостями літературного музею були учні Хмельницької школи № 17.   Директор музею Василь Горбатюк розповів про традиції косьби у подільських селах.
Підлітки з непідробним зацікавленням оглянули виставку, присвячену Костю Гордієнку, його світлини за косінням, а деякі й узялися за косу. Особливо це було цікаво дівчаткам.