12 вересня у Хмельницькому обласному художньому музеї відбулось відкриття виставки Неллі Павлової «Про що мовчить каміння…»

Хмельницька художниця Неллі Павлова народилася 1952 року в Узбекистані, в Каршинському степу, тож Схід – її історична батьківщина. Батьки часто переїжджали, тому дитинство художниці минуло в Латвії, а освіту отримала в Рязанському художньому училищі, здобувши фах художника-модельєра. Та справжньою малою Батьківщиною став для неї Хмельницький. Тут народилася її донька, онуки; тут 2003 року вона стала членом Національної спілки художників України.

З 1994 року Неллі Павлова веде активну виставкову діяльність; тільки персональних виставок має більше п’ятдесяти, і не лише у Хмельницькому, а й Кам’янці-Подільському, Києві, Одесі, польському Чеханові. Чимало її творів знаходяться в музеях, галереях, приватних колекціях України, Польщі, Німеччини, Угорщини, Росії, США, Франції. Працює Неллі Миколаївна у різних видах мистецтва – живописі, графіці та ДПМ.

Твори мистецтва – неоціненне надбання людства, без якого неможливо уявити собі світової культури. Важливе місце в цьому надбанні займає архітектура, цей «кам’яний літопис», в якому втілилися провідні ідеї минулого і сучасності, колективний геній народів, їх слава і гордість. Кожний народ пишається культурними здобутками своїх предків, бо в них він бачить не тільки своє минуле, а й сучасне і майбутнє. В архітектурі великою мірою відображаються провідні ідеї свого часу, і чим прогресивніші вони, тим вища їхня цінність. Час не шкодує старовинні архітектурні споруди. Війни, варварські руйнування спричинили загибель багатьох визначних будівель. Одним із способів збереження цієї спадщини для майбутніх поколінь є фіксація їх на живописних та графічних роботах. Саме це і робить Неллі Павлова.

«Про що мовчить каміння…» – дев’ята персональна виставка мисткині у Хмельницькому обласному художньому музеї, на якій презентуються твори, виконані протягом останніх двох років. На розсуд глядача вони представлені вперше.

З робіт Н. Павлової ми дізнаємося про маленькі маєтки, вілли, собори, ошатні старовинні будиночки Львова, Києва, Одеси, Хмельницького, Антонін, Фастова, які вже так давно загубились десь на вулицях сучасного міста, а тепер раптом знайшлись у своїй провінційній пишності. Їх зображення, самобутньо інтерпретовані художницею, становлять левову частку її творчого доробку.

Полотнам художниці притаманна декоративна виразність кольорів, стримана, колористична палітра, орнаментальність, умовність і узагальненість форм, площинність композиції. Використання чорного контуру поряд із висвітленим тлом, що створює ефект сяйва, подекуди викликає асоціації із вітражем.

В аркушах, виконаних у авторській техніці (в її арсеналі туш, перо, пензель, акварель, пастель) на зім’ятому папері, стилізованому під фактуру каменю, постають церкви, вілли, музеї. Художниця не вдається до деталізації образу, скрупульозного виписування кожної цеглинки. Головне для неї – образ, настрій. Для цього вона яскраво виокремлює найхарактерніші фрагменти архітектури будівлі, ніби ставлячи його в центр композиції. На картинах ми не побачимо людей. Лише іноді стару архітектуру оточують не менш старі дерева. Подекуди графічні аркуші художниця доповнює рукописними текстами, які переважно містять історичні відомості про архітектурну пам’ятку.

До народження своїх творів Неллі Миколаївна ставиться дуже ретельно, тому перед тим, як малювати старовинні будинки, художниця фотографує їх, вивчає історію їх створення, історію назв вулиць. За словами мисткині, у такому поєднанні при малюванні картин відчувається справжність і це надає глибокого змісту роботі.

…Непідвладний плинності часу, символ непорушності, надійності, сили, камінь зберігає історію для наступних поколінь. Він знає її, але мовчить…

Виставка діятиме до 6 жовтня.